Крізь призму тисячоліть доходить до нас велич багатьох християнських святинь. Сяють багатством історії лаври, монастирі й церкви. Такою святинею на Прибужжі є Свято-Успенський Низкиницький монастир.

Важкі випробовування випали на його долю. Часи піднесення й розквіту, змінювалися періодом пограбування й занепаду, варварським втор гненням польських уніатів. А вже пізніше - плюндруванням радянських погромників. У вирі лихоліть розгубилась історія, втрачалися документи та архівні дані. Та всупереч усьму, він виживав, оновлювався, ніколи не переставав виконувати свою святу місію. То, як діючий монастир, чи як парафіальна церква - молитвою й богослужінням, а в період безбожної руйнації безмовним виглядом своїх стін та хрестів він проповідував Христа Воскреслого, ніс Євангеліє у серця людей.

Міцно стоїть він нині, цей осередок Православ'я, свідок великої напруги духовних сил і тихого чернечого подвигу, щирої, непрестанної молитви перед Богом, за весь світ. Величаво підноситься його п'ятиверхий храм на пагорбі, що на околиці молодого міста. на заповідних землях с. Низкиничі іваничівського району. Він з особливою силою вабить до себе людей. Овіяний незбагненою таїною, що осягається, коли торкнемося стін його власною рукою, вдихнемо повітря, що огортає цю святиню, побачимо небо, котре віками охороняє його, вслухаємося у величавий церковний передзвін. Це глибина незвідана людським розумом, вона простягається за межі нашого земного буття, кличе нас у Вічність.