Свято-Успенський Низкиницький монастир урочисто відзначив 360-ту річницю свого заснування

Насліддя великого державного мужа, визначного політичного діяча та дипломата Адама Киселя – чернеча обитель на Низкиницькому пагорбі, ось уже четверте століття несе світло Слова Божого у людські серця.

Святкування розпочалося Божественною Літургією, яку очолив Митрополит Луцький і Волинський Ніфонт. Йому співслужили: Високопреосвященнійші Варфоломій архієпископ Рівненський і Острозький, Сергій архієпископ Тернопільський і Кременецький, Августин архієпископ Львівський і Галицький, Антоній архієпископ Хмельницький і Шепетівський, Миколай архієпископ Івано-Франківський і Коломийський, Симеон архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський, а також Преосвященнійший Єфрем єпископ Криворізький і Нікопольський.

Монастирське подвір'я ледве вміщало богомольців, яких зібралось в цей урочистий день кілька тисяч.

Цього ж дня святкував свій День Ангела господар торжеств Високопреосвященнійший Архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський Симеон. Щирі слова вітання звучали в адресу архіпастиря.

Церковних нагород були удостоєні насельники, благодійники та меценати обителі.

Гості обителі були приємно вражені змінами, які сталися з древнім монастирем. Преобразився красень Успенський храм, виріс чернечий корпус, затишною та охайною стала територія навколо нього. Низкиницький монастир став справжньою окрасою нашого краю.

Після урочистої трапези святкування перемістилося в Палац культури міста Нововолинська. Урочиста частина розпочалася доповіддю намісника монастиря архімандрита Вікентія. Він яскраво окреслив історичний шлях обителі. 360 років її буття ніби промайнули перед очима присутніх.

"Нашому монастирю історично судилося, згідно з волею славного Адама Киселя, бути на лише обителлю молитви, але й форпостом Православ'я на західно-українських землях, осередком місіонерства та духовної культури, – зазначив у своїй доповіді архімандрит Вікентій, – всі ми розуміємо наскільки актуальними є ці завдання в теперешній час. Істини Православ'я ми намагаємося донести найперше молоді – бо за ними майбутнє Церкви і України".

Отець намісник подякував священноначалію, керівникам регіону, меценатам та благодійникам за підтримку та дієву допомогу у справі відбудови монастиря.

Далі із словами визнання та вдячності виступили представники місцевої влади. В промовах прозвучало, що Свято-Успенський Низкиницький монастир поступово перебирає на себе роль своєрідного духовного центру, стержня, навколо якого гуртуються шукачі духовності, інтелігенція, молодь. Вбачаючи в цьому провідну заслугу намісника монастиря, заступник Міського голови В. Д. Рожелюк нагородив архімандрита Вікентія Почесною грамотою міської Ради.

Після урочистої академії був даний святковий концерт. В дійстві взяли участь місцеві хорові колективи, хор вихованців Волинської Духовної Семінарії, камерний оркестр "Елегія", талановита молодь, аматори духовної пісні.

Ці торжества ще раз підтвердили, що нововолинці не байдужі до історії та духовності, що Православіє живе у їхнії серцях.

23 липня старовинний Свято - Успенський Низкиницький монастир, що незабаром святкуватиме своє 360 - ліття, зустрічав великі святині - Кровоточивий образ Спасителя, а також мироточиві ікони Божої Матері і Святителя Миколая. На прохання намісника монастиря архімандрита Вікентія, їх доставила хранителька чудотворних святинь Антоніна іванівна Єфімова з села Державіно Оренбургської області Росії.

Велелюдний хресний хід супроводжував Святині вулицями міста Нововолинська. Десятки тисяч людей мали можливість споглядати реальне чудо нашого часу - зкривавлений образ Господа, а також ікони, з яких дивним чином точиться благоухаюче Миро. З душевним трепетом та страхом Божим молилися люди, співаючи духовні піснеспіви.

ікони були встановлені біля стін обителі. Безперервно, протягом цілої ночи відправлялися молебни, не скінчався людський потік.

Пам'ятаючи слова Господа: "Душа Моя сумує смертельно; побудьте тут і пильнуйте зі Мною"(Мф. 26,38), християни залишалися весь час біля ікон. Вночі вони стали свідками чуда. Два нових кривавих потічки з'явилися на обличі Господа. Віруючі плакали і молилися дивлячись на рани свого Спасителя, просили прощення за свої гріхи.

Зранку 24 липня, після Божественної Літургії, Святині обнесли навколо обителі і провели в подальший шлях по храмах України.

"Милосердний Господи і Спасителю наш, розіп'ятий на Голгофі за гріхи світу, Ти і нині кровотечею Образу Свого нас від сну гріховного пробуджуєш! Прости нам провини наші. Благослови нас, землю нашу і рідну Україну!"

ДОВIДКА

Перше чудесне явлення - образ Господа почав сильно благоухати та мироточити - трапилося 5 травня 1999 р. Власниці ікони, 63-річна Антоніна іванівна Єфімова і її дочка, 33-річна Ольга Володимирівна Єфімова із села Державіно Бузулукського району Оренбурзької області, помітивши це, відразу ж повідомили про побачене духовенству. Звістка про мироточіння швидко рознеслася по Поволжю і Приураллю, у будинок потягнулися прочани. ікону стали запрошувати в різні парафії.

Антоніна Єфімова, що стала відтоді хранителькою чудотворного образу, стала возити його для молитовного вшанування по парафіях і монастирях різних єпархій Росії. Деякі ікони після того, як їх клали поруч з чудотворною іконою, самі починали мироточити. 5 квітня 2000 р., у Велику середу, на поверхні ікони (на лику і благословляючій десниці, а потім і на чолі) раптом почали з'являтися дрібні плями червоної рідини, що поводилася як кров: згущувалася, згорталася і перетворювалася в струпи. У будинку Єфімових відчувався запах крові. Довідавшись про це чудесне і страшне явище, самарські священнослужителі негайно організували проведення відповідної біохімічної експертизи, що підтвердила припущення православних: ікона чудесним чином виділяє справжню людську кров. Гематологи навіть встановили групу крові - IV, що збіглося з даними, отриманими їхніми італійськими колегами, які досліджували Туринську плащаницю. Тим часом плями крові, що спочатку були невеликими, ледве помітними, швидко просихали і згущувалися, стали збіль

шуватися в розмірі, повільніше сохнути, а струпи, що утворювалися з крові, стали утримуватися на дошці довше.

Як зазвичай буває в таких випадках, чудотворність образу підтверджується його цілющими властивостями. За півтора року ікона відвідала більш половини єпархій Росії та інших країн СНД. і скрізь до чудотворного образу молитовно звертаються багато хворих, відбваються численні зцілення.